НАЗК | обмеження після припинення діяльності

НАЗК повинно вносити обов’язкові для виконання приписи у разі виявлення корупційного порушення. 

Проте цей інструмент примусової доброчесності обмежений в застосуванні: слабеньку гайку закрутить, але на міцнішій зламається.

До прикладу, ще за часів колегіального НАЗК поширеним було порушення вимог щодо передачі корпоративних прав (протягом 30 днів після вступу на посаду корпоративні права необхідно передати в управління). І якщо на державних службовців приписи діяли, то на народних депутатів – ні.

Справа в тому, що припис вноситься «керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації», що є тим самим «the devil is in the details» (англ.: «диявол ховається в деталях»). Законодавство однозначно визначає - НАЗК може внести припис виключно керівнику органу.

Тому, стосовно виявлених порушень державними службовцями за приписами колегіального НАЗК проводилися службові розслідування і винних притягали до дисциплінарної відповідальності, а у випадках з народними депутатами –  покладалися лише на їх власне розуміння доброчесності.

Щоб удосконалити процедуру внесення приписів розробили зміни до законодавства, проте ніхто не був зацікавлений в їх схваленні. Сьогодні попередні напрацювання не використовуються у НАЗК, покладаються на отримання власного досвіду.

Як наслідок, маємо «танок на граблях»:

• 14 червня НАЗК внесло Кабінету Міністрів України припис з вимогою скасувати укладений контракт з головою правління НАК «Нафтогаз України» Юрієм Вітренком .

Підставою для припису стали виявлені за результатами перевірки НАЗК порушення статті  26 Закону України «Про запобігання корупції» (перевірку розпочали 30 квітня – наступного дня після призначення – і завершили з внесенням припису за 6 тижнів);

• 18 червня дія припису НАЗК була зупинена в зв’язку із її оскарженням в Окружному адміністративному суді міста Києва;
• 01 липня НАЗК внесло голові наглядової ради НАК «Нафтогаз України» припис з вимогою припинити контракт з Юрієм Вітренком.
•  

Не беремося оцінювати чи мало місце порушення, для цього потрібно вивчати матеріали справи. Але те, яким чином НАЗК намагається реалізувати наявні в них повноваження, не можна залишити без уваги.

Закон не випадково визначив, що адресатом припису НАЗК є керівник органу, адже за його невиконання передбачена  адміністративна відповідальність – невиконання законних вимог (приписів) НАЗК тягне за собою накладення штрафу за статтею 188-46 КУпАП.

Прем’єр-Міністр України та голова наглядової ради не є керівниками органу/підприємства/установи/організації. Уряд та наглядова рада приймають рішення колегіально, прем’єр та голова наглядової ради не несуть відповідальності за прийняті у складі цих колегіальних органів рішення, а відтак об’єктивно не можуть забезпечити виконання припису і не можуть нести відповідальність за його невиконання.

Не піддаючи сумніву професійні якості, приходимо до висновку, що команда сьогоднішнього НАЗК шукала швидкі рішення з використанням наявних можливостей, напевне тому й не зверталося до суду з вимогою про розірвання контракту з Юрієм Вітренко, як того власне й вимагає закон. При цьому ще 12 квітня 2021 року почало повну перевірку декларації.

Не кийком, то дрючком, як то кажуть.

А ми стежимо далі за подіями і міркуємо над вічним питанням: «Cui prodest?».

Матеріал підготовлено адвокатом, старшим партнером адвокатського об'єднання "КРІДЕНС ПАРТНЕРС" Іриною МОСТОВОЮ спеціально для  інформаційного агентства ADVOKAT POST.